О,НЕБО!
О, небо! Мій зір полонило...
Я колись там зустрінусь з Христом.
І зараз туди б полетіла,
Але мушу ідти цим шляхом,
Крок за кроком з нелегким хрестом.
О, небо! Блакитні простори...
Там не буде печалі і сліз;
Співають для Господа хори;
Де немає життевих вже криз,
Та від горя заплаканих лиць.
О, небо! Блакитне небо!
Вже не довго будемо там.
Довіритись Богу лиш треба
І так жити, як каже Він нам;
По Христовим ідучи слідам.
Светлана Бурдак

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?