Немов забута скрипка голосна


Немов забута скрипка голосна,
Що у футлярі в темряві лежала,
І мовчки сумувала там одна,
Й з надією на скрипаля чекала, —


Так я чекала, доки прийде час —
І ніжно серце хтось моє відкриє,
І стрепенеться птахом воно враз,
І оживе заснула в нім надія.


Та несподівано прийшов, Ісусе, Ти,
Торкнувся струн забутих, що мовчали,
Моє любов’ю серце освітив —
І раптом струни серця зазвучали.


Твоя я скрипка, Ти — ніжний скрипаль,
Бери мене, Ісусе, в добрі руки,
Хай відійде уся земна печаль,
З Тобою хай не буде вже розлуки.


О, грай, о, грай,хай струни не мовчать,
Нехай вони всім людям сповіщають,
Що лиш тоді серця їх зазвучать,
Коли любов небесна їх осяє,


Бо лиш вона дарує вічність всім,
Нікого одиноким не лишає.
Хто серцем віднайде її своїм,
То вже мелодія ніколи не змовкає.


Лідія Вудвуд

Всех с Наступающим!