ЦАРСЬКА ДОНЬКА
Маленьку дівчинку у одязі брудному
Високий Пан веде у Свій палац,
При цьому каже: “Ти тепер удома,
Обличчя витри й відтепер не плач!”
В палаці бережно мале дитя обмили,
Стару одежу викинули геть,
У білосніжні шати нарядили,
Вдягли голівку в золотий вінець.
Тоді маленька дівчинка дізналась,
Що усиновлена вона Царем царів,
Такої долі і не сподівалась,
Що буде жити поряд з Паном цим.
Таким ласкавим, добрим, ніжним, щедрим
Подібного не бачила вона.
Він розповів, як був готовий вмерти,
Щоб поряд з Ним вона завжди була.
До царського тепер належиш роду,
Запам’ятай, що ти – донька Царя,
Від попереднього господаря свободу
Отримала від нинішнього дня.

Всех с Наступающим!