Вогонь

Я буду Богу руки простягать,
Щоб у мені вогонь горів, а не жеврів,
Щоб людство від неволі рятувать,
Для цього Він мене підняв і запалив!
Ніхто не хоче змарнувать життя,
Та все ж по-різному летять в людей роки,
У когось день – як те брудне сміття;
А хтось його цінує, як скарби.
Та в чому ж цінність – збудувати дім,
А може народити п’ять малят,
Пізнати велич гір та глибину морів,
Чи, може, посадити пишний сад!
Де те, що душу зігріва в усі часи
Чи ти юнак, а може вже старий,
Чистіше від холодної роси,
І важливіше будь-яких надій.
продолжение

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?