Форум Христиан

Форум Христиан (http://forum-hristian.ru/index.php)
-   Христианская поэзия (http://forum-hristian.ru/forumdisplay.php?f=14)
-   -   Тема N16 XPИCTИЯНСЬКI ВIРШI УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ (http://forum-hristian.ru/showthread.php?t=3585)

Maria-M 29.03.2010 14:42

БОЖІ ОЧІ

Є глибокі Очі, сині-сині,
Божі Очі Доброго Христа,
Що маленькій сплаканій дитині,
Заспокоять душу аж до дна.

І очистять, і благословлять так просто
Божі Очі, повні доброти,
Що, здається, станеш вище зростом
Від життєвої мирської суєти.

Тільки, як у гордості жорстокій
Ступиш раптом на нечистий шлях,
Божі Очі зранить біль глибокий,
Сльози затремтять у тих Очах...

Drakosha 06.04.2010 10:50

Христос воскрес! Радіє все в природі,
Своїм промінням сонце шле з небес
На землю радість всім народам,
Теплом свідкує: Він воскрес!
Христос воскрес! – свідчить трава зелена,
Хоч ще мала, все ж лине до небес
Отцю віддати честь неоціненну –
За те, що Син Його, Христос воскрес.
Христос воскрес! Воскреслого вітає
Творіння все, даючи йому честь;
Сама найменша пташка, й та співає
Чудову пісеньку: Христос воскрес!
Христос воскрес! Я хочу теж співати
Ту дивну пісню Богові небес,
Його Ім’я достойно величати
За те, що Син Його, Христос воскрес.
Христос воскрес, давно вже світить сонце,
Але світ грішний спить ще майже ввесь;
Прокиньсь, поглянь в сердечнеє віконце –
Спаситель твій воістину воскрес!
Христос воскрес! О, люде, не вагайся,
Своїм гріхам вже положи кінець,
З народом Божим назавжди з’єднайся
І разом з ним кажи: Христос воскрес!

Maria-M 06.04.2010 12:25

В траві фіялочки зітхають
І пролісок тремтить увесь,
Розквітла яблунька аж сяє -
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!
У ці урочисті святкові дні сердечно вітаю вас,
дорогі друзи,
з Воскресінням Христовим, з Пасхою Христовою,
і нехай царюють у ваших серцях
радість і душевний спокій.

Maria-M 07.04.2010 20:43

Знову тануть сніги,

розлилися струмками,
Мочать віття верби , воду «котики» п’ють,
Вже виспівують пташки лісами й лугами,
В цю неділю вербичку із церкви несуть.

Це неділя свята,нині Бог на осляті,
У покорі з’явивсь в місті слави й ганьби,
Бо сьогодні під викрик-« осанна»- в проклятті
Розіпнуть тебе, Христе , безумні раби.

Maria-M 13.04.2010 20:55

Єрусалима білі ребра...
Єрусалима білі ребра
у раці гір під склом небес
чого шукаєте живого
поміж мерців? Христос воскрес!
Христос воскрес чекає Чаша
живої сповнена води
а тут стіна плачу не наша
а тут лише Його сліди…
та знову ми Фоми нащадки
йдемо молитись над гробами
і милосердно відчиняє
для нас Господь небесні брами
Галина Манів

Maria-M 18.04.2010 17:23

Життя — це посмішка уранці,
*Це фотографія у рамці,
*Життя — це посмішка крізь сльози,
*Життя — це сонце і морози!
*Життя — це квіти навесні,
*Життя — це жарти і пісні.
*Життя — це кайф, як не крути,
*Його нам варто перейти!
*Життя — це щастя, що навколо,
*Це біль, що серце всім колола.
*Життя — це вулиці, це люди,
*Життя — природа, що усюди.
*Життя — це віддане кохання,
*Життя — це мрії, сни, зізнання.
*Життя — любити до останку,
*А не любити до світанку!

Maria-M 18.04.2010 17:24

Пресвята Тройця
* *
...О день насущний. Золоте насіння
До сонця пророста з земного лона.
Сади червневі і зеленопінні.
Над ними – золочених бань корона.
* *
Серед садів й соборів йде Неділя,
Зелені шати дав їй світозар.
На пелюстинки сніжно-білих лілій
Паде моя молитва і сльоза...
* *
Стою серед садів, сповита болем...
Втішителя душа блаженна жде –
Галузочку Надії Білий Голуб
В страждальне серце лагідно кладе.
* *
Хрещену душу коронує Божа Тройця,
І пісня, у якій горить Іскра,
З сльозинки проростає в Небо – Сонце.
О світе! Стань Апостольством Добра!!!
* *
* *Надія Кметюк

Весенняя 19.04.2010 16:10

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко.
* *

.

Весенняя 20.04.2010 13:03

.


А час іде... Невпинно дні минають,
Спішать, летять роки у небуття,
Вони тебе служити Богу закликають,
Не проживи даремно ти свого життя.
А час іде... Нам не спинити миті,
Не наздогнати пройдених років,
Вони туманом небуття покриті...
Для Бога доброго ти що зробив?
А час іде... Закінчиться земна дорога.
Чого вартує все твоє життя?
Коли предстанеш перед свого Бога,
Не буде часу більш для каяття.
А час іде... Невпинно в небо кличе,
Своїм життям усім прослав Христа,
Бо ж зустріч з Богом з кожним днем все ближча...
Де вічність буде, друже мій, твоя?




.

Maria-M 22.04.2010 22:57

Коли сумно тобі - посміxнись!
Коли біль на душі - поділись!
Коли радість навколо - радій!
Коли друг зажуривсь - пожалій!
Коли серце коxає - неxай!
Коли щастя немає - бажай!
Коли любиш когось - не мовчи!
Коли важко тобі - закричи!
Коли жити не хочеш - терпи!
Коли крила розкрились - лети!
Коли ворог образив - пробач!
Коли горе спіткало - поплач!
Коли щастя зумієш знайти,
ПОСТАРАЙСЯ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ...

Флорентийский 27.04.2010 01:38

.

До ніг Твоїх

Сплету вінок з весняних диво-квітів,
що квітнуть Милістю і Радістю Творця,
силу лілово-голубої материнки,
і п"янкий запах листя чебреця,
і нагіток цілющий лист добавлю,
кульбабок сонячним промінням огорну,
барвінка пелюсточками приправлю,
і серце своє в нього уплету,
і вдячність щиру,що я є у світі,
й за те,що Милістю Творця свого живу,
в вінок з весняних диво-квітів увіллю я,
до Ніг Ісуса із благоговінням покладу.

Мария Бондаренко

Maria-M 28.04.2010 23:55

Ім"я Твоє

Я зову Тебе Ніжним Світанням,
Що вітає небес голубінь,
Я зову Тебе Вічним Коханням,
Що народжує Радості Дзвін.

Я зову Тебе Лагідним Вітром,
Що голубить зелені ліси,
Я зову Тебе Сонячним Світлом,
Що відблискує в краплях роси.

Я зову Тебе Дощиком Чистим,
Відгомінням в весняних горах,
ФіалкОвим Букетом Барвистим,
ВишивАнкою в ранішних снах.

Я зову Тебе Тайною МИті,
Тихим Покликом Голосу Мрій,
В солов"їних пісень розмаїтті
Нових днів,сподівань і Надій.

Мария Бондаренко

Maria-M 15.05.2010 18:12

ГОСПОДНІ РУКИ
* *
У захистку Господніх рук живу.
Тепло їх відчуваю, серце грію.
Так сонце пестить весняну траву,
Так руки матері дитя леліють.
* *
З рук Божих маб силу і красу
І п*ю із ниї цілющий мед любові.
Троянду серця світу принесу,
Аби пізнав він пахощі Христові.
* *
На квітці серця диво-пелюстки
Теплом зігріті Божої долоні
Їм любо в сховку ніжної руки,
Як соняху стрункому на осонні.
* *
Від нього ця гармонія свята.
Довершив, як ніхто ніде не вміє.
О сховок благодатний рук Христа-
Нехай душа цвіте і духмяніє.
* *
* *Василь Мартинюк

Амбровая Вуаль 16.05.2010 21:14

В долонях у Бога
О, Боже мій!!!
Я дякую, що я в Твоїх долонях!
І навіть якщо неміч й тіснота…
І темрява пульсує біллю в скронях…
Й життя, як птах, із тіла відліта…
Я дякую, що я в Твоїх долонях!!!
Ніхто й ніколи не розлучить нас,
І не відділить від любові Бога!
В Твоїх руках і мить, і день, і час…
Ти — істина, життя й моя дорога.
Я думаю про Тебе, Боже мій!
Я прокидаюсь, а Ти ще зі мною…
Який же Ти Величний і Живий!!!
Бажаю йти, Ісусе за Тобою!
Ніхто й ніколи не розлучить нас,
Тобі, Господь, я щиро довіряю,
Бо кров Твоя цінніша всіх прикрас
У всесвіті…
* Вона мене і зараз омиває…
Куди від Духа я Твого піду?!
Без Нього я пуста і несмілива,
Сама піду — спіткнусь і упаду…
І лиш з Тобою справді я щаслива.
Я дякую, що я в Твоїх руках!
Турботою мене Ти огортаєш
І відступає геть і біль, і страх—
Мене Ти Божим миром наповняєш!
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *13-14.05.20009р.
* * Галина Левицька

Maria-M 19.05.2010 00:25

В Божому Світлі
*
*Я приходжу до Тебе і стаю на коліна…
Вірю в Божого Сина!!! Освяти і омий!
Ти — Могутній і Вірний,
Ти — Благий і Нетлінний!!!
В моє серце поглянь і його перевір.
Подивись, чи не йду я дорогою злою
І на вічну дорогу мене попровадь.
Ти є Світло!!! Не дай же блукати пітьмою,
Порятуй від спокус і нечистих принад!
Я виходжу у світло. Ще мружаться очі…
Порятуй від думок і поганських утіх,
А душа умирає, як листя, тріпоче,
Бо у Божому Світлі виявляється гріх!
Поклади на уста мої пильну сторожу.
Чим наповнене серце — те й говорять уста…
Обнови розум мій, Своїм Словом, о Боже,
Щоб із серця лилася Твоя чистота…
*
*Галина Левицька

Maria-M 20.05.2010 14:17

.

Радію я і славлю, Тебе, Боже
За кожний день, що Ти даєш в житті.
Хто, як не ТИ, так турбуватись може!
Все необхідне посилаєш Ти.

Я тішуся і сонцем в небі ясним-
Тобою створене світило це.
І небом голубим, таким прекрасним,
З мільйонами зірок та місяцем.

І горами, що ген за небокраєм
Синіють, затуманені здаля.
І птаством невгамовним, що співає
З самого ранку до заходу дня.

Повітрям чистим, створеним Тобою
Я дихаю й живу на цій землі.
Моє єство наповнене хвалою
За все, за все, що Ти даєш мені.

Яка краса, який то розум в Тебе
Не можу осягнуть соїм земним.
На власних крилах віри я у небо
Лечу зустрітися з Могутнім і Святим.


.

Maria-M 06.06.2010 00:06

.




Кожен день в небесну голубінь
*Я духовні очі підіймаю
*І Твоїх Глсподь благословінь
*Як дощу весняного чекаю
*Так *як землю вранішня роса
*Вмить одну зволожує від суші
*Так вони в нас творять чудеса
*Оживляють наші грішні душі
*Знає Бог послати що кому
*Для життя земного і служіння
*Щоб служили вірно ми Йому
*Він дає свої благословіння.


. *
.

Maria-M 25.06.2010 02:01

У молитвi схиляюсь на колiна в тишi
i Тебе я благаю -Бог Владико душi...
Вiйди в серце благаю,Сам царюй у ньому,
я Твiй голос впiзнаю,Твое слово прийму!

Весенняя 21.07.2010 11:57

СХОЖИЙ НА БАТЬКА
Мені назустріч незнайомець йде,
Я ввічливо до нього привітався.
Мене питає він: “Ти чий будеш?”
І тільки відповісти я зібрався,
Як він собі за мене відповів:
- Ти син Івана, правильно гадаю?
- Так, вірно, - брови я дугою звів, -
Але я, дядьку, зовсім вас не знаю!
- І я, синок, тебе до сих не знав,
- Сьогодні вперше я тебе побачив,
Але чий син – одразу я впізнав,
На тебе дивлюсь і Івана бачу.
- Так кажуть всі – на батька схожий я
Не тільки зовнішністю в нього я удався,
І голос, і манери, і хода...
Як був малий і якось заблукався
Чужі мене додому привели,
Бо сам за себе я не вмів сказати,
Зраділій мамі в руки віддали...
Я, кажуть всі, - це вилитий мій тато!
Ця приповідка взята із життя
Важливої нас істини навчає:
Якщо я Бога Всемогутнього дитя
То чи на Нього схожий вигляд маю?
Чи буду впізнаний зустрічними людьми
Я як Отця Небесного дитина:
Яким являється духовний вигляд мій?
Чи прийме Бог мене як Свого сина?

Весенняя 21.07.2010 13:06

Не нарікай у труднощах
Не нарікай у труднощах ніколи,
Не пожадай того, що ближній має.
Втомившись, зупинись, поглянь навколо...
Ти в винограднику!.. Тебе Господар знає.
Хіба відразу гроно соковите?
Чи всі плоди дозріють одночасно?
Не раз потрібно і дощем полити,
Й обрізати сухі галузки вчасно.
Не нарікай... Не заздри тим, хто вище,
У кого є вже зав’язі багато.
До тебе Садівник сьогодні ближче,
Він бачить, де потрібно підв’язати.
І хоч тремтить від холоду листочок,
Та не впаде, поки Господь не скаже.
Не нарікай... Бог любить Своїх дочок,
Синів Своїх підніме, перев’яже.
Ти в винограднику. Не бійся рук Христових,
Господар знає, як ти прищепився.
Сухе одріже, щоб зростало нове,
Щоб плід добром і щедрістю налився.
Не нарікай у труднощах ніколи.
Тебе Творець ростив аж до сьогодні.
Поглянь навколо, як доспіли грона!..
Ти в винограднику! А він же є Господнім!

Весенняя 30.07.2010 11:09

Підкріплення

Повір у Бога, друже милий,
Його всім серцем полюби.
Він дасть тобі Своєї сили,
І прагнення до боротьби.


За правду, мир, любов і спокій,
За все прекрасне і святе,
Живе, духовне і високе,
Шляхетне, чисте і просте.


І хай дитинства друг сміється,
Чи нерозумний рідний брат.
Ти всім роби добро, й вернеться
Воно до тебе у стократ.


Люби братів, сестер убогих,
І найлютіших ворогів.
Це — найцінніший дар від Бога.
Це — море ніжних, теплих слів.


І навіть як любов остигне
У багатьох братів святих,
Ти увійди до комірчини
І щиро помолись за них.
Василь Процюк

Весенняя 30.07.2010 11:11

Ім’я на долонях
На долонях Своїх тебе вирізьбив Я...
Ісая 49:16
На долонях Твоїх мого імені знаки.
На долонях Твоїх — моя доля й життя.
Піклувався завжди, не чекаючи дяки,
І носив на руках, як маленьке дитя.
На долонях Твоїх... Невимовнії жахи —
На хресті карбувалися літери ці.
Їх писали іржавії римськії цвяхи
На скривавленій зболеній Спаса руці.
На долонях Твоїх... Вони ніжно торкались
До людської біди, до душевних страждань.
Хворі вірили в них, від прокази зчищались,
І тепліли серця від святих сподівань.
І ніщо не зітре мого імені звідти,
І не зблякне від часу цей запис життя.
О, Творець і Владика, дай сили прожити
У покорі ці дні, що невпинно летять,
Щоб не стер свого ймення своїми ж гріхами,
Щоб не втратив я право на батьківський дім,
Щоби там, за Йорданом, святими руками
Ти обняв мене ніжно...
Щоб був я
назавжди
Твоїм!
Юрій Вавринюк

Весенняя 30.07.2010 11:45

Народилось життя. Заясніли рожеві світанки
Ніжних весен земного людського буття.
Народилось життя. І шукає надійних пристанків
В тихім спалаху днів, що у вічність летять.
І життєвий мотив зазвучав всім до болю знайомий —
Перший крик немовляти неначе спинив суєту.
Посміхнулася мати й безмірну утому
Перелляла у вдячність своєму Христу.
Народилось життя, щоб любити, терпіти, страждати,
Хрест нести, а чи, гордо вдягнувши вінця,
Вмити руки й обтерти в заплямлені шати
Кров’ю тих, хто за правду стояв до кінця.
Народилось життя — і схилились в смиренні коліна...
І простенькі слова сколихнули світи.
— Боже мій, — молить мати, — дітей від гордині
Й від людської злоби збережи, захисти.
Як же страшно частинку себе в руки ката
Їй віддати на плаху, на розп’яття.
Та ще гірше в зрадливій усмішці Пілата
Упізнати життя. Богом дане життя.

Весенняя 31.07.2010 13:02

* * *
Не той святий, хто помилок не чинить,
Бо на землі таких людей нема.
А той, хто вміє визнати провини
І не відкриє уст своїх дарма.


У кого правда — не в словах, а в ділі.
Хто Божого шукає — не свого.
Хто не обходить бідних за три милі
І не кепкує з ближнього оков.


Хто бачить душу лиш очима віри
І знає силу, що в крові Христа.
Хто вміє гріх людський прощать без міри —
Така людина є єством свята.


І святість цю вона не заробила
Ділами благочестя, в молитвах...
Євангелії душу воскресило
Та освятило в вічних небесах!
Лідія Гапонюк

Весенняя 31.07.2010 21:06

* * *
Ще небо не прорвалося водою,
Не б’ють джерела з-під землі ключами,
Але сказав уже Всесильний Ною:
«Зайдіть в ковчег. Я зачиню за вами».


В ковчезі затишно, безпечно і приємно.
Там люди й звірі обминули чвари.
А за ковчегом раптом стало темно.
Гримить і блискає, і гонить вітер хмари.


Зайдіть в ковчег — то Боже повеління,
Останній шанс для порятунку світу.
Послухавсь Ной: даровано спасіння,
Після потопу — райдуга завіту.


Нехай над нами небо голубіє,
Хай надвечір’я золотить заграва.
Христос-Господь, в Твоїй крові надія,
Ти наш ковчег! Хвала Тобі і слава!
Світлана Касянчик

Весенняя 02.08.2010 11:18

* * *
Нестримно дні плинуть в роки
У клопотах, планах і мріях…
Без Бога міцної руки
Прожити ми їх не зумієм.


Здається, продумав усе
І крок передбачений кожен.
Дозволь, хай в щоденник внесе
Свої корективи Дух Божий.


Й дарма, що сльоза на очах
Чи серце стиснулось від болю,
Аби лиш — слова на устах:
«Хай буде Твоя, Боже, воля!»
Ольга Міцевська

Весенняя 02.08.2010 14:07

* * *

Кожен день, як урок довіри,
Кожен день, ніби в прірву крок.
І хоча помилок без міри,
Повно й сонця, пісень, зірок.


Як ступаєш у нікуди –
Зверху небо і знизу теж, –
Серце б’ється одним: “Лети!
Не впадеш, не впадеш, не впадеш!”


А спіткнешся, то маєш крила.
Сумнів геть! Бо з тобою Бог.
Знову котиться з гуркотом брила
У провалля твоїх тривог.

Зоряна ЖИВКА

Весенняя 03.08.2010 11:44

Полюби… Прости… Благослови

Полюби… Прости… Благослови…
Коли важко, камінь в грудях тисне,
Коли хтось поклав його навмисне,
Доторкнися струн душі живих.


Перед небом трепетно відкрий
Почуттів захованих скарбницю.
Глянь у слова Божого криницю:
Чи там має місце гнів людський?


Помсти в двері серця не впусти.
Хай спіткнеться об поріг любові,
Стане хай безсилою у слові.
Віднови зруйновані мости.


Те, що ворог кинув на сміття,
Підніми й промов: «Усе прощаю!
Ти — мій брат! Тебе благословляю,
Бо люблю! А в цім моє життя!»
Олена Романішина

Весенняя 05.08.2010 09:42

???????



У молитві схиляюсь на коліна в тиші
І Тебе я чекаю, Бог - Владика душі.
Ввійди в серце, благаю, Сам засяй у ньому,
Я Твій голос пізнаю, Твоє слово прийму.
Всі щоденні турботи залишили мене,
Серце тиснуть скорботи, сон нічний не бере.
Дасиш відповідь, знаю, на питання душі,
Тож приходь, я благаю, у вечірній тиші.
Словом правди щоденно шлях життя освітляй,
Дай надію нужденним, тайни нам відкривай,
Щоб прийнять життя слово, щоб горіли серця,
Щоб іти до обнови, до Небес, до Отця.

?????????????

Весенняя 27.08.2010 18:00

Життя, це казка, а місцями драма.
Це лист паперу списаний увесь.
Це пожовтіла, постарівша рама,
Де в полотні вмістився світ наш весь.

Життя, це день і ночі, ночі, ночі.
Це є туман з промінчиком одним.
Це океан, безмежний наче очі
І крапля одночасно разом з ним.

Життя, це я і ти, і всі ми разом.
Це є кохання і нове життя.
І це є головне, інакше марно
У серці відчували би биття.

Весенняя 02.09.2010 15:27

Листок.


Мене від гілки осінь відірвала,
Від матері, від соків, від життя.
І по кривій смертельного лекала
Я падав вниз в болото і сміття.
Земне тяжіння мороком могили
Вже дихало у зморщене лице.
Я ще в польоті, тільки вже — безкрилий.
Я ще живий. Та повнюся свинцем.
Внизу — калюжі, чоботи й колеса.
Внизу зітруть у порох плоть мою.
Внизу в покоси зжмакані зачеше
Мітла байдуже. Там і зогнию.
І раптом —
* * * * * * * * * * * * * руки.
В теплі, ніжні руки
Я опустився, стомлений з жури.
Хтось вихопив з безвиході й розпуки.

Зіщулились калюжі і вітри.
Зіщулився могильний морок ночі.
І затишно в долонях, як в човні...
І Господа до болю рідні очі,
Як вічність, посміхалися мені..

Ю. Вавринюк.

Maria-M 07.09.2010 16:02

Любов у дружби запитала:
Навіщо в гості завітала?
Ти непотрібна для людей,
Коли вже я коло дверей.
На що їй дружба відповіла -
Пихата ти й зарозуміла.
А ще, сказала дружба їй,
Ти про таке навіть не мрій.
Де ти залишиш тільки сльози,
Зітхання, смуток та погрози.
Серця образити не дам,
Я посмішку залишу там...

Весенняя 16.09.2010 17:07

Проси!
Піднімалась на гору,
Молилась і падала,
Назбирала в долоні
Краплинки роси…
І Отець доторкнувся
До серця розрадою:
“Ти прийшла… Я щасливий!
Чого хочеш, проси!”
Розгубилась…Просити сили,
Розуміння, здоров’я, краси?!
А Батьківські очі любили
І уста усміхались: проси!
Отче мій! Твоє серце відкрите,
Джерело життя й доброти!
Научи мене, Тату, любити,
Так любити, як любиш Ти!!!


Галина Левицкая

Весенняя 27.09.2010 11:07

Не все в житті можливо повернути,
Не змиє все гірка сльоза
Тому в житті цінуймо те що маєм
Іне гонімося за тим чого нема


Не спричиняймо ближньому словами болю,
І не робім нікому зла,
Бо рана завдана жорстокими словами
Болючіша, ніж рана від ножа.


Прощаймо з серця усі болі і образи,
Щоб Бог простив провини наші і гріхи,
Хоч навіть зможем цілий світ здобути
Та прийде час покинемо земні стежки.


Від нас залежить, що чекає далі...
Чи вічна радість й неземна краса
Там де нема ні болю ні печалі,
А чи покута за гріхи тяжка.

Maria-M 27.09.2010 15:28

.



Найвища *мудрiсть *– *усмiхатись *зранку!
Життю *радiти, *хоч *би *що *було!
Терпiти *бiль. *Угамувати *рану.
Простити *ближнiм *їх *несправжнє *зло.
Три *корiнцi *висмоктують *з *нас *душу.
Найперший *– *заздрiсть. *Жадiбнiсть *за *ним.
I *лiнощi... *Настiльки *серце *сушать,
Що *усмiшки *не *залишають *в *нiм.
Щоб *вирвати *їх, *треба *мати *волю
I *треба *зрозумiти *сенс *життя *:
Любити *ближнього, *приймати *Долю,
I *гiдно *йти *по *краю *небуття.

Maria-M 27.09.2010 15:28

Поезія захоплює не всіх. *
Вона хвилює лиш чутливі душі,
Яким життя - це щирі сльози й сміх,
Бажання усвідомити все суще.
Поезія - це крапелька роси,
В якій злилися почуття і думка.
Словесний образ Божої Краси -
Це вічності й життя духовна злука.
Багато до поезії глухих,
Що музики високої не чують.
Тому шануймо і любімо тих,
Для кого світ поезії існує! *
..

Maria-M 27.09.2010 15:29

Головне-не бути коханим,
а любити і бути благословінням для інших...
Головне-не отримувати задоволення,
а вміти ділитися...
Головне-не шукати задоволення для себе,
а бути задоволеним,приносячи радість іншим...
Головне-не те,що Бог виконує наші бажання,
а те,що ми творими Його волю...
Головне-не те,що люди про нас думають,
а те,якими ми постаємо перед Богом... * * * * * * * *
ГОЛОВНЕ-не те,коли ми помремо,
а те як ми проживемо своє життя!

Maria-M 27.09.2010 15:31

ЦЕ ВСЕ ВІД БОГА
Ще сад дарує людям тінь,
Ще солов`їний чути голос,
Ще в`ються *бджілки золоті
І дозріва на сонці колос.
Ще цвіркуни,мов ковалі,
Кують з промінчика підкову.
Ще став красивий не змлів,
Купає сонце вечорове.
Ще десь попереду - дощі
Жене,немов отару,вітер...
Це все - від БОГА, для душі.
І так *душі моїй привітно.

Maria-M 27.09.2010 15:33

Молись в день радостi та щасття,
В турботах ,в боротьбi молись,
Молись в загрозi вiд нещасття,
Коли тривожишся-молись...

Maria-M 27.09.2010 15:34

ПАДАЄ ІНІЙ
* * *
*Падає,падає, падає іній.
Погляд мій кришиться в білім вогні.
В цій невимовно- казковій картині
Бог посміхається тепло мені.
* * *
*Падає, падає, падає іній.
Ген за вікном,в заповітнім саду
Тихо зникають за обрій десь тіні,
В грудях моїх перехоплює дух.
* *
*Падає,падає,падає іній.
Весь заворожений-----не ворухнусь.
Боже єдиний,в цю пору осінню
Я у любові тобі зізнаюсь.
* *
* * *Падає.падає,падає іній...


Текущее время: 05:07. Часовой пояс GMT +4.

Powered by vBulletin® Version 3.8.6
Copyright ©2000 - 2026, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot