Твій собор


Бережіть собори ваших душ
Від неправди, фальші і від бруду,
Руку вбивці зупиніть: «Не руш,
Це оте, що в славі вічній буде!


Не торкайсь того, що є вінцем,
Славою премудрого творіння,
Бо безсилий ти перед Творцем,
Непохитні Божі повеління».


В час духовного занепаду навкруг,
Коли вічні цінності забуті,
Храм, де пробуває Божий Дух,
Як дороговказ всім на розпутті,


Щоби душам вказувати шлях,
На якому мудрість і прозріння,
Щоб зоріла істина в серцях
Й у Христі усі знайшли спасіння.


І у славі, поруч із Отцем,
Засіяє вічною красою
Твій собор, увінчаний Творцем,
Як зоря над ночі марнотою.


Лідія Вудвуд

Христос в мені...Чи так воно насправді?
Чи є Христос у погляді очей?
Чи до Отця мій дух незримо прагне
Крізь суєту коротких днів, ночей?
Христос був кротким, лагідним повсюди,
Терпляче зносив ненависть, злобу,
Хоча доволі виливали бруду
На голову невинну і святу.
Чи є Христос в мені, коли насмішки
Лунають наді мною звідусіль?
Чи зможу я всміхатися неспішно.
Тамуючи в душі глибоко біль.
Чи зможу я добром на зло відповідати
Любов"ю покривати всю злобу,
Що світ заполонила? Брат на брата
По крові чи по вірі ллє ганьбу.
Чи зможу я Христа відобразити
В долині сліз і сум"яття земній
І день сьогоднішній ось так прожити,
Щоб люди бачили Христа в мені?
І саме це - найбільша таємниця,
Захована від тисяч поколінь,
Сьогодні у серцях, немов зірниця,
Небесним світлом сяє на землі.

Право вибирати

Закони діють, не зважаючи на те,
Чи знаєш ти про них, а чи не знаєш!
Весною дивно яблуня цвіте—
Чи восени ти груші там шукаєш?!
Дитятко кида м’ячик в височінь…
Хіба він мчить у безвість – не спинити?!
Чи можеш ти сховати власну тінь,
Коли проміння сонячне розлито?
Чи знає глина більше, як гончар?!
Чи може глек себе розмалювати?!
Отець Небесний дав людині дар:
Розкуту волю, право вибирати!!!
Що вибираєш? Злість, а чи любов?
Прокляття, смерть, а чи благословіння?!
До тебе Бог говорить знов і знов…
У нього стільки милості й терпіння!
Вирішуй! Хай дитятко оживе!
Запрагни вибирати Божу волю!
Проб’ється з серця джерело живе,
Ісус назавжди буде із тобою!!!

Г.Левицька

Переплавляй!
Переплавляй! Переплавляй усю, як є,
І очищай усе, що не від Тебе,
Бо Царська дочка я, дитя Твоє,
Й житло моє знаходиться на небі.
Пречистий і святий Єрусалим!..
Туди ввійти не зможе щось нечисте.
Не будуть там із серцем гордим, злим,
Розбещеним, підступним і корисним.
Наші гріхи з глибин сердечних йдуть.
Лиш тільки бачиш Ти все моє серце,
Бог всепроникливий. Ти знаєш вірний путь,
Яким повинна йти я, милосердний.
Хоч боляче буває - не біда:
Після грози завжди буває сонце;
І, покаравши, мама пригорта
Своє дитя до люблячого серця.
Не покладе Господь такий тягар,
Що не під силу нам його й підняти.
Я - глина, а Господь - Гончар,
Лиш форму правильну зуміє Він надати.
Наш люблячий *Отець Своє дитя
Опісля кари ніжно пригортає.
За все в житті безмежно вдячна я,
Що Бог вирівнює і потішає.
Тож із покорою, смирінням геть усе
Приймаю я від Тебе, мудрий Боже,
Бо хто хреста свого з покорою несе,
Тільки того Ти очищати можеш.
В пречистий і святий Єрусалим
Ввійду очищеною, вільною, святою,
Бо добровольці будуть жити в нім,
Очищені тут, на землі, Тобою!

СЛУЖІННЯ БОГУ

Моє служіння - це моя сім'я.
Своє служіння починаю з себе.
Щоб славилось у всім Боже Ім'я,
Нам єдність з Богом мати зaвжди треба.


Стан мого серця - це мої думки,
І погляди, слова мої і дії,
Бажання людям Істину нести,
І завжди з Божим Духом разом діять!


Покора перед Богом, у сім'ї,
І в першу чергу перед чоловіком -
Нелегко це дається все мені,
Але бажання є в мені велике.


Учити ж інших легше, ніж самій
І думать, і чинить по Слову Божім.
У цьому допоможе Дух Святий
І з Богом разом все в житті я зможу.


Спасіння нам по вірі Бог дає.
Я свято вірю в Його вічне Слово.
А не в примарне щось, у щось своє,
Для мене Біблія - тверда, міцна основа.


Стояти хочу я лише на ній -
На незворушній, непохитній Скелі,
Був правильним щоб і прямим шлях мій,
Щоб проявлявся Бог у Своїй силі.


Творцю Всевишньому, Всесильному хвала,
Честь, слава, і подяка, й поклоніння
За Слово вічне, за Спасителя Христа,
За мир і спокій, і моє спасіння!

Я дякую, Боже, за всі стежки долі,
За ночі самотні, холодні й сумні.
За те, що ховав Ти за хмарами зорі ,
Гартуючи дух, наче сталь у вогні.

Я дякую, Боже, за терня колюче,
За зранену душу і біль від обрАз.
За морок нічний і за хащі дрімучі,
Куди міражі затягали не раз.

Я дякую, Боже, за всі буревії,
Що душу шмагали, неначе бичем.
За сльози пекучі в обмін на довіру,
За втрату, що серце пробила мечем.

Я дякую, Боже, за всі перешкоди,
За “липових” друзів, за зраду й обман.
За тих, хто на мене наклепи наводив,
Пускаючи в очі солодкий туман.

Я дякую, Боже, за всі ці терпіння!
За те, що всім серцем прощати навчив,
Засіяв у душу Любові насіння,
По-новому світ свій для мене відкрив.

За те, що навчив кожну мить цінувати,
За вірність і відданість рідних людей.
За вміння правдивість і фальш розрізняти,
За щастя стрічати іще один день.

Я дякую, Боже, за істинних Друзів,
За тих, хто був поруч в тривозі й біді.
За всіх, з ким крокую по життєвій дорозі,
Й кого ще зустріну на своєму путі.

Я дякую, Боже, за світло яскраве,
Що ти в темноту мого серця пролив.
За всі співпадіння життєвих обставин,
За те, що Ти сонце в мені засвітив

Лебедина Вiрнiсть.

Вдвох вони долають, розсікають хмари,
Вдвох вони у щасті, вдвох вони в біді.
Лебідь і лебідка все життя у парі,
Лебеді кохають тільки назавжди.

Лебедину ніжність дати б для людини,
Менш було б розлучень, менш було б образ.
Люди - не постійні. Пари ж лебедині
У житті кохають вірно й тільки раз.

Найвища *мудрiсть *– *усмiхатись *зранку!
Життю *радiти, *хоч *би *що *було!
Терпiти *бiль. *Угамувати *рану.
Простити *ближнiм *їх *несправжнє *зло.
Три *корiнцi *висмоктують *з *нас *душу.
Найперший *– *заздрiсть. *Жадiбнiсть *за *ним.
I *лiнощi... *Настiльки *серце *сушать,
Що *усмiшки *не *залишають *в *нiм.
Щоб *вирвати *їх, *треба *мати *волю
I *треба *зрозумiти *сенс *життя *:
Любити *ближнього, *приймати *Долю,
I *гiдно *йти *по *краю *небуття. *
Віталій Іващенко

ЦІЛУЮ РУКИ



Цілую руки рідної матусі,
Невтомні руки мами золоті.
До них я серцем тихо прихилюся:
За все, що маю, люба, дякую тобі.
За теплоту і затишок в оселі,
За ніжність і турботу без межі,
За щедрість і за мужність без умови,
І за той вогник, що палає у душі.
За всіх болить твоє святе серденько,
Усіх воно так прагне обігріть,
Від тебе перейняти хочу, ненько,
Велике вміння щиро так любить.
Ти – Берегиня роду, рідна мамо,
Ти захищаєш нас, дітей своїх.
Ти не троянда, а ромашка. Така сама
Проста й відкрита сонцю і зорі.
Буває, що сльюзинку нишком зрониш, -
Пробач мені цей непростимий гріх.
Прости , рідненька. Каюсь дуже в цьому,
Й тобі вклоняюсь низько до землі.
Нехай же сонце світить тобі ясно,
Кує зозуля много-много літ,
Зірки всівають долю щастям рясно,
Щодня дарує радість дивний світ.




* *------
*-

.





Чого у тобі більше, злоби чи доброти?
*Про що часто думаєш, про що говориш ти?
*Які мотиви серця тобою управляють ?
*І які *в тобі бажання перевагу мають?
*Людей поважати і допомагати?
*Чи може від них тільки користь мати?
*На кого ти надієшся, яким шляхом ідеш?
*Друже мій, чи знаєш, для чого ти живеш?
*Для того щоб прожити й піти у забуття,
*Чи радість дарувати, мета твого життя?
*Напевно розумієш, що ти безцінний скарб
*І у тобі закладений значний потенціал?
*Та не для того друже, щоб ти його згубив,
*А щоб для слави Божої, людям ним служив.
*У кожної людини в житті є два шляхи,
*Один веде до світла, другий до темноти
*Хочу я, щоб знав ти, що світло то є Бог,
*Який веде до правди , усим дає любов.
*А темнота- це відчай, сльози і печаль,
*Які тільки руйнують на привеликий жаль.
*Ти маєш вільний вибір, куди тобі іти,
*Але без Бога в серці не досягнеш мети.
*Задумайсь, любий друже, яким шляхом ідеш,
*Бо сподівання марні, якщо в гріхах живеш.
*





.