Підкріплення

Повір у Бога, друже милий,
Його всім серцем полюби.
Він дасть тобі Своєї сили,
І прагнення до боротьби.


За правду, мир, любов і спокій,
За все прекрасне і святе,
Живе, духовне і високе,
Шляхетне, чисте і просте.


І хай дитинства друг сміється,
Чи нерозумний рідний брат.
Ти всім роби добро, й вернеться
Воно до тебе у стократ.


Люби братів, сестер убогих,
І найлютіших ворогів.
Це — найцінніший дар від Бога.
Це — море ніжних, теплих слів.


І навіть як любов остигне
У багатьох братів святих,
Ти увійди до комірчини
І щиро помолись за них.
Василь Процюк

Ім’я на долонях
На долонях Своїх тебе вирізьбив Я...
Ісая 49:16
На долонях Твоїх мого імені знаки.
На долонях Твоїх — моя доля й життя.
Піклувався завжди, не чекаючи дяки,
І носив на руках, як маленьке дитя.
На долонях Твоїх... Невимовнії жахи —
На хресті карбувалися літери ці.
Їх писали іржавії римськії цвяхи
На скривавленій зболеній Спаса руці.
На долонях Твоїх... Вони ніжно торкались
До людської біди, до душевних страждань.
Хворі вірили в них, від прокази зчищались,
І тепліли серця від святих сподівань.
І ніщо не зітре мого імені звідти,
І не зблякне від часу цей запис життя.
О, Творець і Владика, дай сили прожити
У покорі ці дні, що невпинно летять,
Щоб не стер свого ймення своїми ж гріхами,
Щоб не втратив я право на батьківський дім,
Щоби там, за Йорданом, святими руками
Ти обняв мене ніжно...
Щоб був я
назавжди
Твоїм!
Юрій Вавринюк

Народилось життя. Заясніли рожеві світанки
Ніжних весен земного людського буття.
Народилось життя. І шукає надійних пристанків
В тихім спалаху днів, що у вічність летять.
І життєвий мотив зазвучав всім до болю знайомий —
Перший крик немовляти неначе спинив суєту.
Посміхнулася мати й безмірну утому
Перелляла у вдячність своєму Христу.
Народилось життя, щоб любити, терпіти, страждати,
Хрест нести, а чи, гордо вдягнувши вінця,
Вмити руки й обтерти в заплямлені шати
Кров’ю тих, хто за правду стояв до кінця.
Народилось життя — і схилились в смиренні коліна...
І простенькі слова сколихнули світи.
— Боже мій, — молить мати, — дітей від гордині
Й від людської злоби збережи, захисти.
Як же страшно частинку себе в руки ката
Їй віддати на плаху, на розп’яття.
Та ще гірше в зрадливій усмішці Пілата
Упізнати життя. Богом дане життя.

* * *
Не той святий, хто помилок не чинить,
Бо на землі таких людей нема.
А той, хто вміє визнати провини
І не відкриє уст своїх дарма.


У кого правда — не в словах, а в ділі.
Хто Божого шукає — не свого.
Хто не обходить бідних за три милі
І не кепкує з ближнього оков.


Хто бачить душу лиш очима віри
І знає силу, що в крові Христа.
Хто вміє гріх людський прощать без міри —
Така людина є єством свята.


І святість цю вона не заробила
Ділами благочестя, в молитвах...
Євангелії душу воскресило
Та освятило в вічних небесах!
Лідія Гапонюк

* * *
Ще небо не прорвалося водою,
Не б’ють джерела з-під землі ключами,
Але сказав уже Всесильний Ною:
«Зайдіть в ковчег. Я зачиню за вами».


В ковчезі затишно, безпечно і приємно.
Там люди й звірі обминули чвари.
А за ковчегом раптом стало темно.
Гримить і блискає, і гонить вітер хмари.


Зайдіть в ковчег — то Боже повеління,
Останній шанс для порятунку світу.
Послухавсь Ной: даровано спасіння,
Після потопу — райдуга завіту.


Нехай над нами небо голубіє,
Хай надвечір’я золотить заграва.
Христос-Господь, в Твоїй крові надія,
Ти наш ковчег! Хвала Тобі і слава!
Світлана Касянчик

* * *
Нестримно дні плинуть в роки
У клопотах, планах і мріях…
Без Бога міцної руки
Прожити ми їх не зумієм.


Здається, продумав усе
І крок передбачений кожен.
Дозволь, хай в щоденник внесе
Свої корективи Дух Божий.


Й дарма, що сльоза на очах
Чи серце стиснулось від болю,
Аби лиш — слова на устах:
«Хай буде Твоя, Боже, воля!»
Ольга Міцевська

* * *

Кожен день, як урок довіри,
Кожен день, ніби в прірву крок.
І хоча помилок без міри,
Повно й сонця, пісень, зірок.


Як ступаєш у нікуди –
Зверху небо і знизу теж, –
Серце б’ється одним: “Лети!
Не впадеш, не впадеш, не впадеш!”


А спіткнешся, то маєш крила.
Сумнів геть! Бо з тобою Бог.
Знову котиться з гуркотом брила
У провалля твоїх тривог.

Зоряна ЖИВКА

Полюби… Прости… Благослови

Полюби… Прости… Благослови…
Коли важко, камінь в грудях тисне,
Коли хтось поклав його навмисне,
Доторкнися струн душі живих.


Перед небом трепетно відкрий
Почуттів захованих скарбницю.
Глянь у слова Божого криницю:
Чи там має місце гнів людський?


Помсти в двері серця не впусти.
Хай спіткнеться об поріг любові,
Стане хай безсилою у слові.
Віднови зруйновані мости.


Те, що ворог кинув на сміття,
Підніми й промов: «Усе прощаю!
Ти — мій брат! Тебе благословляю,
Бо люблю! А в цім моє життя!»
Олена Романішина

???????



У молитві схиляюсь на коліна в тиші
І Тебе я чекаю, Бог - Владика душі.
Ввійди в серце, благаю, Сам засяй у ньому,
Я Твій голос пізнаю, Твоє слово прийму.
Всі щоденні турботи залишили мене,
Серце тиснуть скорботи, сон нічний не бере.
Дасиш відповідь, знаю, на питання душі,
Тож приходь, я благаю, у вечірній тиші.
Словом правди щоденно шлях життя освітляй,
Дай надію нужденним, тайни нам відкривай,
Щоб прийнять життя слово, щоб горіли серця,
Щоб іти до обнови, до Небес, до Отця.

?????????????

Життя, це казка, а місцями драма.
Це лист паперу списаний увесь.
Це пожовтіла, постарівша рама,
Де в полотні вмістився світ наш весь.

Життя, це день і ночі, ночі, ночі.
Це є туман з промінчиком одним.
Це океан, безмежний наче очі
І крапля одночасно разом з ним.

Життя, це я і ти, і всі ми разом.
Це є кохання і нове життя.
І це є головне, інакше марно
У серці відчували би биття.