БОЖІ ОЧІ

Є глибокі Очі, сині-сині,
Божі Очі Доброго Христа,
Що маленькій сплаканій дитині,
Заспокоять душу аж до дна.

І очистять, і благословлять так просто
Божі Очі, повні доброти,
Що, здається, станеш вище зростом
Від життєвої мирської суєти.

Тільки, як у гордості жорстокій
Ступиш раптом на нечистий шлях,
Божі Очі зранить біль глибокий,
Сльози затремтять у тих Очах...

Христос воскрес! Радіє все в природі,
Своїм промінням сонце шле з небес
На землю радість всім народам,
Теплом свідкує: Він воскрес!
Христос воскрес! – свідчить трава зелена,
Хоч ще мала, все ж лине до небес
Отцю віддати честь неоціненну –
За те, що Син Його, Христос воскрес.
Христос воскрес! Воскреслого вітає
Творіння все, даючи йому честь;
Сама найменша пташка, й та співає
Чудову пісеньку: Христос воскрес!
Христос воскрес! Я хочу теж співати
Ту дивну пісню Богові небес,
Його Ім’я достойно величати
За те, що Син Його, Христос воскрес.
Христос воскрес, давно вже світить сонце,
Але світ грішний спить ще майже ввесь;
Прокиньсь, поглянь в сердечнеє віконце –
Спаситель твій воістину воскрес!
Христос воскрес! О, люде, не вагайся,
Своїм гріхам вже положи кінець,
З народом Божим назавжди з’єднайся
І разом з ним кажи: Христос воскрес!

В траві фіялочки зітхають
І пролісок тремтить увесь,
Розквітла яблунька аж сяє -
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!
У ці урочисті святкові дні сердечно вітаю вас,
дорогі друзи,
з Воскресінням Христовим, з Пасхою Христовою,
і нехай царюють у ваших серцях
радість і душевний спокій.

Знову тануть сніги,

розлилися струмками,
Мочать віття верби , воду «котики» п’ють,
Вже виспівують пташки лісами й лугами,
В цю неділю вербичку із церкви несуть.

Це неділя свята,нині Бог на осляті,
У покорі з’явивсь в місті слави й ганьби,
Бо сьогодні під викрик-« осанна»- в проклятті
Розіпнуть тебе, Христе , безумні раби.

Єрусалима білі ребра...
Єрусалима білі ребра
у раці гір під склом небес
чого шукаєте живого
поміж мерців? Христос воскрес!
Христос воскрес чекає Чаша
живої сповнена води
а тут стіна плачу не наша
а тут лише Його сліди…
та знову ми Фоми нащадки
йдемо молитись над гробами
і милосердно відчиняє
для нас Господь небесні брами
Галина Манів

Життя — це посмішка уранці,
*Це фотографія у рамці,
*Життя — це посмішка крізь сльози,
*Життя — це сонце і морози!
*Життя — це квіти навесні,
*Життя — це жарти і пісні.
*Життя — це кайф, як не крути,
*Його нам варто перейти!
*Життя — це щастя, що навколо,
*Це біль, що серце всім колола.
*Життя — це вулиці, це люди,
*Життя — природа, що усюди.
*Життя — це віддане кохання,
*Життя — це мрії, сни, зізнання.
*Життя — любити до останку,
*А не любити до світанку!

Пресвята Тройця
* *
...О день насущний. Золоте насіння
До сонця пророста з земного лона.
Сади червневі і зеленопінні.
Над ними – золочених бань корона.
* *
Серед садів й соборів йде Неділя,
Зелені шати дав їй світозар.
На пелюстинки сніжно-білих лілій
Паде моя молитва і сльоза...
* *
Стою серед садів, сповита болем...
Втішителя душа блаженна жде –
Галузочку Надії Білий Голуб
В страждальне серце лагідно кладе.
* *
Хрещену душу коронує Божа Тройця,
І пісня, у якій горить Іскра,
З сльозинки проростає в Небо – Сонце.
О світе! Стань Апостольством Добра!!!
* *
* *Надія Кметюк

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко.
* *

.

.


А час іде... Невпинно дні минають,
Спішать, летять роки у небуття,
Вони тебе служити Богу закликають,
Не проживи даремно ти свого життя.
А час іде... Нам не спинити миті,
Не наздогнати пройдених років,
Вони туманом небуття покриті...
Для Бога доброго ти що зробив?
А час іде... Закінчиться земна дорога.
Чого вартує все твоє життя?
Коли предстанеш перед свого Бога,
Не буде часу більш для каяття.
А час іде... Невпинно в небо кличе,
Своїм життям усім прослав Христа,
Бо ж зустріч з Богом з кожним днем все ближча...
Де вічність буде, друже мій, твоя?




.

Коли сумно тобі - посміxнись!
Коли біль на душі - поділись!
Коли радість навколо - радій!
Коли друг зажуривсь - пожалій!
Коли серце коxає - неxай!
Коли щастя немає - бажай!
Коли любиш когось - не мовчи!
Коли важко тобі - закричи!
Коли жити не хочеш - терпи!
Коли крила розкрились - лети!
Коли ворог образив - пробач!
Коли горе спіткало - поплач!
Коли щастя зумієш знайти,
ПОСТАРАЙСЯ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ...