ВІЧНЕ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ

І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі, і спаслись премудрістю. (Прем. 9.18-19)

Пишу не для однієї людини, а для всієї землі, хоча у Божому вимірі, одна людина рівняється всім живучим на землі.

Не я пишу, а пише Дух премудрості всіх віків, любов всіх віків, яка вірила і не отримала, що хотіла отримати.

І прошу Бога батьків наших і Господа милостині, який створив все словом Своїм, зробити цю роботу, подати цей хліб життя, щоб ця розмова наша принесла Йому славу і вінець вічного життя всім живучим на Землі, від Тебе, Батьку наш Адаме, аж до нині. Щоб Дух Святий описав це у простоті слів, без притч, у простій людській розмові, не зробивши помилки у значеннях слів і силі Твоїй.

Боже батьків і Господи милостині, створивши все словом Своїм, і ще раз прошу Твоєї премудрості, подати цей хліб вічного життя і тим які будуть читати. Відкрий значення слів і силу Твою, і ми виправимо шляхи життя на землі, і навчимося, що Тобі потрібно, і спасемось премудрістю.

Що сказав Господь Бог Адаму, коли поруч стояла Єва, як і він у шкіряному вбранні, які Бог їм одягнув?

І сказав Господь Бог: ось Адам став як один із Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно. (Бут. 3.22)

Бачимо, що в Адамі ми всі приречені на смерть, адже всі ми смертні, як і Адам. Але ці слова, що сказані для Адама, вони сказані також і нам, і перекреслюють те, що ми бачимо нині. Як в Адамі маємо смерть, так і в ньому маємо право простягнути руку, взяти від дерева життя і жити вічно на землі.

Знаєм і те, що Ісус викупив нас від гріха (смерті), смертю Своєю перемігши смерть. Він розрахувався за смерть нашу.

Чому ми наслідуєм смерть? Бо не віримо так як треба.

В чому наше невір’я? А в тому, що Він простив не лише окремих людей, а й усіх, бо Він наш Творець.

Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. (Мф. 22.29)

Ми хочемо мати премудрість і істину? Ось істина.

І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини! (2 Езд. 4.40)

А в нас все навпаки, усі неправі, лише у нас правота.

Думайте, шукачі Царства Божого і вічного життя на землі, щоб вам самим не просити його у тих, яких зараз маєте за ніщо!

Вернемось до Адама, який в наших очах є причиною втрати раю, як про нього говорить Біблія, яку ми прийняли і віримо її слову.
Хто ж то є, той Всевишній?

Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха, – бо він був узятий від землі, і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, - і кості його були вшановані. Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні – Адам. (Сир. 49.16-18)

Чи була премудрість з Адамом?

Вона зберігала первозданного отця світу, який створений був один, і спасала його від власного падіння: вона дала йому силу володіти усім. (Прем. 10.1-2)

Ось що подарувала премудрість Адаму – перемогу над самотністю.

Коли ми в цьому багатолюдному світі залишаємось одні в силу обставин, пам’ятаймо, що і Адам, первостворений батько, все переніс, і отримав цю перемогу для нас. Він і тепер, духом перемоги над одинокістю, перебуває з нами, властвуючи над усім, і перебуваючи вище усього живучого в творінні. Самі розсудіть, чи не Він і є тим Всевишнім? Всевишнім духом (бо плоті його немає), а раз Духом, то і Богом (Бог – дух, слово). Як сказав Бог, коли створював його?

І сказав Бог: створімо людину за образом Наши [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі. (Бут. 1.26)
По образу і за подобою створив Бог Адама.

Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її, чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх. Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф. (Бут. 5.1-3)

Так само бачимо із слів Біблії, і Адам родив за подобою своєю і за образом своїм.

Невже нам так важко у цих двох доведеннях відчути і знайти Бога?

Саме це завдання залишив нам на словах наш Апостол Павло.

Від однієї крові створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас. (Діян. 17.26-27)

Дух Божий, Який носився над пустою землею і над водами її, Який все створив, створив і людину – Адама, подібного Собі, який мав пізнання добра і зла, як і Бог.

І сказав Господь Бог: ось Адам став як один із Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно. (Бут. 3.22)

Чи були помилкою слова Єви, матері всіх живучих на землі, коли вона назвала Адама Господом?

Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа. (Бут. 4.1)

Чи ж помилялась вона вдруге, назвавши Адама Богом?

І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн. (Бут. 4.25)

Яке ж перше повеління Бога було для людини, як їй жити на землі?

Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу, і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його, а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його. І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє? якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним. (Бут. 4.4-7)

Тепер ми бачимо, що нам потрібно панувати над гріхом, це виконав для нас Ісус Христос. Він знищив гріх, простивши його і отримавши перемогу над смертю, і ми всі це знаємо.

Вдруге питаю вас: «Чому ми нині бачимо смерть»?

По часу вже ми повинні бачити вічне життя.

А повірити у вічне життя нам треба, яке нам по Своїй благодаті, уже подарував Бог в Ісусі Христі Господі нашому. Але ми його не отримаємо доти, доки самі не захочемо отримати мир, що дає Христос, який і є початком вічного життя на землі - Царства Божого.

Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається. (Ін. 14.27)

Як ми Тебе заждалися, Боже наш! Без Твого керівництва ми не зможемо зрушитись з цього місця, назва якому – гріх.

Хіба можна забути Твої слова, Господи?

Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе; як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому. Що Ти дав Йому, дав Він життя вічне. Це є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа. (Ін. 17.1-3)

Із цих слів нам зрозуміло, що коли на Землі Ти відкриєш Єдиного Істинного Бога (що означає, проповідь буде основуватись на Твоєму, Боже, слові, де слово буде підтверджувати правоту кожної людини на землі). Це джерело води живої, що є хлібом який сходить з небес. Це і є наш Господь Ісус Христос, який господствує над смертю. І коли це буде істинний хліб, який сходить із небес і дає світу життя, то це не інакше як Твій прихід Ангелів, яких Ти пошлеш на жатву Твою. Це і місто для дванадцяти колін Ізраєлевих, назва якому «Господь там», це і день Господній, це і вічне життя на землі, це і новий Ієрусалим, який сходить з неба.

Усього навколо вісімнадцять тисяч. А ім’я місту з того дня буде: «Господь там». (Єз. 48.35)

Це Дух, який прийняв Твою науку, як і Тебе самого Ісуса Христа, воскреслого із мертвих. І де Ти цю віру утвердиш Духом, яка прийме вічне життя на землі, і основа її в особливості того, що це вічне життя для всіх колін Ізраїлевих, і для всіх тих, які жили від Адама і до цього часу.

Тому ось, приходять дні, – говорить Господь, – коли не будуть уже говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраєлевих із землі Єгипетської»; але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраєлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім. (Єр. 16.14-15)