![]()  | 
	
![]()  | 
    ![]()  | 
![]()  | 
    ![]()  | 
		
		
  | 
||||
| 
    
	
	
		
		
		
			
			 
			
			Душа просила... 
		
	
		
		
		
		
		
		
		
		Я просила Бога забрать мою ГОРДЫНЮ, и Бог ответил мне-нет. Он сказал, что гордыню НЕ ЗАБИРАЮТ-от нее ОТКАЗЫВАЮТСЯ. Я просила Бога подарить мне ТЕРПЕНИЕ, и Бог сказал-нет. Он сказал, что терпение появляется в результате испытаний-его НЕ ДАЮТ, А ЗАСЛУЖИВАЮТ, Я просила подарить мне СЧАСТЬЕ, и Бог сказал-нет. Он сказал, что дает БЛАГОСЛОВЕНИЕ, а буду ли я счастлива-ЗАВИСИТ ОТ МЕНЯ. Я просила Бога уберечь меня от БОЛИ, и Бог сказал-нет. Он сказал, что СТРАДАНИЯ отдаляют человека от мирских хлопот и ПРИБЛИЖАЮТ К НЕМУ. Я просила Бога, чтобы ДУХ МОЙ РОС, и Бог сказал-нет. Он сказал, что ДУХ ДОЛЖЕН ВЫРАСТИ САМ. Я просила Бога научить меня ЛЮБИТЬ ВСЕХ ЛЮДЕЙ так, как он любит меня. Наконец, сказал Господь, Ты поняла, ЧЕГО НАДО ПРОСИТЬ. (продолжение следует)  | 
![]()  | 
    ![]()  | 
		
		
  | 
||||
| 
    
	
	
		
		
		
			
			 
			
			В жаркой пустыне, под солнцем сгорая 
		
	
		
		
		
		
		
		
		
		Шёл старец седой с ним старуха слепая. Сума за плечами и в горле песок Шли молча, мечтая - воды бы глоток! Прекрасный оазис возник перед ними, Как райские кущи с вратами резными. Приказчик сидит на скамье у ворот И сыт и одет, но с ухмылкою рот. Входи, говорит старику - это Рай, Что только желаешь себе выбирай. Но только старуху оставь у ворот И снова скривило усмешкою рот... Слепую слезу у жены вытирая И ей в утешение слова подбирая, Сказал, что мираж перед ними возник Пойдём, дорогая, уж скоро родник. На сей раз, дорога его привела К простому крыльцу - "ни двора, ни кола". Хозяин приветлив, гостей напоил Обоим дал хлеба, и спать уложил: - Спите, спокойно, - сказал - Вы в Раю, Коль не оставил старуху свою Вечное Царствие Вам на двоих. В Рай не пускают, кто предал своих.  | 
![]()  | 
    ![]()  | 
		
		
  | 
||||
| 
    
	
	
		
		
		
			
			 
			
			Одна людина прийшла в перукарню, щоб його, як завжди, підстригли і поголили . Він розговорився з перукарем, який його обслуговував . Говорили про різне, і раптом, розмова зайшла про Бога . 
		
	
		
		
		
		
		
		
		
		Перукар сказав : — Що б ви мені не говорили, а я не вірю, що Бог є . — Чому ? — запитав клієнт .— Ну це ж і так ясно . Достатньо вийти на вулицю, щоб переконатися, що Бога немає . Ось скажіть, якщо Бог існує, звідки стільки хворих людей ? Звідки безпритульні діти ? Якби він дійсно існував, не було б ні страждань, ні болю . Важко уявити собі люблячого Бога, який допускає все це . (продовження далі)  | 
![]()  | 
    ![]()  | 
		
		
  | 
||||
| 
    
	
	
		
		
		
			
			 
			
			Клієнт на мить задумався, але вирішив промовчати, щоб не вступати в суперечку . Коли перукар закінчив свою роботу, клієнт пішов . Вийшовши з перукарні, він побачив на вулиці зарослу і неголену людину ( здавалося, що той не стригся цілу вічність, настільки неохайно він виглядав ). Тоді клієнт повернувся в перукарню і сказав перукарю : 
		
	
		
		
		
		
		
		
		
		— Знаєте, що я вам скажу ? Перукарів не існує . — Як це так ? — здивувався перукар . — А я хіба не в рахунок ? Я ж перукар . — Ні ! — вигукнув клієнт . — Їх не існує, інакше не було б зарослих і неголених людей, як он та людина, яка йде по вулиці . — Ну, я вас прошу, справа ж не в перукарях . Просто люди самі до мене не приходять . — В тому то й справа! — підтвердив клієнт . — І я про те ж : Бог є . Просто люди не шукають його і не приходять до нього . Ось чому в світі так багато болю і страждань.  | 
| Powered by vBulletin® Version 3.8.6 Copyright ©2000 - 2011, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot |