Мамо
Пригорнувшись, до тебе, згадаю
Про дитинство минуле моє
Рідна мамо, тебе я кохаю
І ціную за все, що даєш.
Твоє серденько часто від болі
Защемить, бо не легко тобі,
Ти не мала щасливої долі,
Та не рідко бувала в журбі.
Хоч не легко було, та служила
Ти з дитинства Ісусу Христу,
І молитися мене навчила
Доглядавши напів-сироту.
Хоч не мала я батька у хаті,
Ти за батька й за матір була,
На маленькій заробленій платі
Ти давала усе, що могла,
Ти пробач мене рідна матуся,
Бо не слухала часом тебе,
Тільки зараз в минуле дивлюся-
Ти життя прожила не просте...
Моя мамо, не плач, бо вже скоро
Наш Спаситель на землю прийде,
Вже закінчаться сльози і горе
І спокій ти для серця знайдеш.
Люба Охман
|