.Коли я йшла стежиною земною
У темряві не бачила зірок.
Нікого поруч не було зі мною
І власних я лякалася думок.
* * Я йшла самотня і не помічала
* * Як небо прихилившись до землі,
* * Дивилося і мовчки співчувало
* * Безрадісній, покинутій мені.
* *
І мріяла я про безхмарне небо
Про сонце і про пісню солов’я,
Не знала я, що всі мої потреби
Завжди знав Той, Кого не знала я.